Бісептол при бронхіті є альтернативним препаратом, дія якого спрямована на пневмококи, гемофільної палички – основних збудників інфекцій в дихальних шляхах. Препарат широкого спектра антимікробної дії відноситься до сульфаніламідів, швидко проникає в усі органи і тканини. У практиці педіатрів і терапевтів застосування Бісептолу знижується через активне призначення антибіотиків.
Основна дія препарату
Бісептол – це поєднання двох діючих компонентів – сульфаметоксазола і триметоприму. Обидві речовини відносяться до сульфаніламідів, працюють в синергії проти певних видів бактерій.
Для росту і розмноження бактеріальні клітини повинні виробляти генетичний матеріал або ДНК, для чого їм потрібна фолієва кислота. Однак їм не підходить вітамін В12, що надходить з їжі. Бактерії займаються самостійним синтезом фолатів.
Активність сульфаметоксазола і триметоприму гальмує на двох різних етапах синтез бактеріальної фолієвої кислоти, що зупиняє прогресування інфекції. Решта бактерії гинуть під дією клітин імунної системи.
Перевірка чутливості бактерій необхідна перед вибором терапії, так як приймати Бісептол потрібно тільки проти певних збудників. Стійкість до антибіотиків визначається з аналізу мокротиння, сечі або крові.
Препарат використовується для лікування серйозних інфекцій:
- паразитарний пневмоцистоз;
- нокардиоз;
- кокцидіоз.
Сильні побічні ефекти обмежують його застосування. Менш серйозні захворювання, такі як пієлонефрити, отити і бронхіти, лікуються за допомогою Бісептолу тільки після мікроскопічного підтвердження чутливості. В іншому випадку доцільніше застосовувати антибіотик.
Призначення при бронхіті
Основні збудники бактеріальних інфекцій дихальних шляхів – це пневмококи, гемофільна паличка і внутрішньоклітинні мікроорганізми. На частку пневмококів доводиться до 70% випадків, а гемофільної палички – до 10%. На третьому місці знаходиться мікоплазма.
Штам, який чутливий до дії Бісептолу – Н. influenzae, Str. pneumoniae.
Саме тому його призначають від бронхіту при наявності двох умов:
- загострення хронічного процесу;
- профілактика пневмонії.
Важлива умова – підтверджена мікроскопією чутливість бактеріальних клітин.
При рецидивах хронічного бронхіту у дорослих потрібно до 960 мг препарату двічі на добу. У профілактичних цілях проти Pneumocystis carinii застосовують по 900/60 мг речовини разово в день. Не можна пити більше 16 таблеток по 100 мг або більше 1920 мг на добу.
Зараз Бісептол при бронхіті залишається найбільш популярним домашнім антибактеріальним засобом. При цьому стійкість пневмококів до нього зросла до 40%. Без оцінки бактеріальної ефективність засіб призводить до неефективного лікування. Навіть стійкість до бензилпеніциліну не перевищує 5%, незважаючи на масове використання ліків в минулому. Терапевти рідко лікують Бісептолом бронхіт, вважаючи, що препарат втратить актуальність і ефективність.
Ускладнення і рекомендації
При дотриманні рекомендацій лікаря Бісептол не приводить до ускладненням, але викликає побічні ефекти. Особливо діти до п’яти років більш схильні до них за рахунок посиленого метаболізму.
Препарат впливає на обмін фолієвої кислоти, що виробляється бактеріями, але може торкнутися даної функції всіх клітин тіла.
Організм дитини чутливий до вітаміну В 12, що викликає небажані наслідки терапії:
- ознаки дефіциту вітаміну В;
- поява проносу, блювання і нудоти;
- порушеннями кровотворення.
Дослідження показують, що 9% дітей після прийому препарату відчувають порушення травлення. Кровотворення страждає у 16-50% пацієнтів, але без виражених симптомів.
Не можна скасувати побічні ефекти Бісептолу у дітей одночасним прийомом фолієвої кислоти. При цьому прийом метаболітів, таких як Кальціумфолінат-Ебеве, усував ознаки дефіциту.
Препарат виводиться через нирки, що іноді призводить до осідання кристалів і порушення функції органу. Наслідком може бути розвиток нефриту, який можна попередити достатнім споживанням води. Не можна використовувати одночасно з Бісептолом препарати, що окислюють сечу.
При жовтяниці новонароджених препарат не застосовується. Речовина впливає на перетворення гемоглобіну в метгемоглобін. Можливі фотосенсибілізація і дисфункції печінки. Поєднання Бісептолу з нестероїдними протизапальними засобами, такими як Ібупрофен, підвищує токсичність препаратів.