Поддувка легких при туберкульозі допомагає поліпшити виконання цими органами покладених функцій і відмінно позначається на загальному самопочутті хворого. Зазначена методика застосовується при наявності спеціальних показань і відсутності у хворого протипоказань на процедуру.
застосування коллапсотерапіі
Правильна поддувка легких при туберкульозі допомагає поліпшити стан хворого, що позитивно позначається на його самопочутті. Коллапсотерапия включає в себе застосування лікувального (штучного) пневмотораксу. Зазначений метод заснований на введенні спеціальним апаратом в порожнину плеври повітряних мас. Завдяки цьому в легких створюється певний колапс. Дана методика застосовується при лікуванні деструктивних форм патології.
Лікувальна дія штучного пневмотораксу засноване на створенні певного колапсу (спадання порожнини легких). На перших етапах застосування даного методу використовувався механічний тип спадання порожнини легких. Його іменували гіпертензивним пневмотораксом. Здавлювання легенів здійснювалося за допомогою великої кількості повітря, яке заздалегідь вводилося в порожнину плеври. При цьому показник тиску в плеврі мав позитивне значення.
З розвитком медицини колапс в легких почали робити меншими обсягами повітря. За рахунок цього змінилася і назва самого методу – гіпотензивний пневмоторакс. Тепер спадання органу досягалося за рахунок активного скорочення еластичної тканини легенів. Скоротилося легко спадають за допомогою еластичної каверни, на тлі чого зменшувався дефект органу і виключалося зближення його країв. Дана особливість сприятливо позначається на загоєнні каверни.
Крім усього іншого, швидке загоєння каверни відбувалося за допомогою:
- певного зниження кровообігу;
- лімфостаз;
- зменшення вентиляційних процесів органу.
Згідно сформованим уявленням, штучний пневмоторакс застосовують при різних захворюваннях дихальної системи. Штучний пневмоторакс допомагає людям, які страждають від непереносимості протитуберкульозних ліків. Також даний метод коллапсотерапіі незамінний при неможливості застосовувати хворим тривалий вид хіміотерапії.
Застосування штучного пневмотораксу часто пов’язують з гемостатичну метою, коли призначені ліки не дають бажаного результату. Малоефффектівность останніх нерідко пов’язують з наявністю в організмі великої кількості супутніх хвороб, здатних обтяжувати лікування туберкульозного ураження легень.
За допомогою штучного пневмотораксу успішно лікуються наступні форми туберкульозу:
- інфільтративний;
- кавернозний;
- вогнищевий.
Використання штучного пневмотораксу пов’язують з обов’язковим збереженням еластичності у тканин легені.
Також у хворих не повинно бути:
- фіброзів органу;
- емфізему;
- пневмосклерозу.
Протипоказанням до застосування штучного пневмотораксу служить:
- епілепсіческій напад;
- сильні пориви кашлю;
- легенево-серцева недостатність;
- порушення кровообращательних процесів;
- стан задишки.
Якщо є протипоказання на використання даного методу, лікарі знаходять йому альтернативну заміну.
Легке і його оболонки при накладенні штучного пневмотораксу піддаються невеликому проколу. Місцем проколу служить грудна стінка в області пахв. Дана область вибирається для кожного пацієнта індивідуально. Стерильною сталевий або платинової голкою швидко пронизують шкірні шари з підшкірної жирової клітковиною. Потім проколюють клітини плеври, після чого голка потрапляє в область вільного простору.
Голка з’єднується зі спеціальним манометром, здатним інформувати лікаря про її розташуванні в органі. Введення повітря здійснюють спеціальним апаратом. Якщо голка зайняла правильне положення, про що завжди повідомляє манометр, починається періодичне вдування повітря в легені.
Важливо не тільки ввести повітря в легке, але й утримати його в колапсі. Цьому сприяє періодичний характер повітряних вдування. На заключному етапі процедури відбувається расправление спавшегося органу. Це вдається зробити за допомогою поетапного зниження обсягу вводяться повітряних мас.
Штучний пневмоторакс, як один з методів коллапсотерапіі, має і деякі ускладнення. Серед них виділяють наявність технічних погрішностей при проведенні процедури, а також багато інших обставин. Найгірше, коли проведена процедура призводить до розвитку повітряної емболії, пов’язаної з проникненням повітря в просвіт кровоносної судини.
Симптомами повітряної емболії служать:
- відсутність свідомості;
- судомні напади;
- блідість шкірних покривів.
В такому стані можливий летальний результат або розвиток геміплегії. Проте дане явище трапляється вкрай рідко. Кожен третій відгук хворого, навпаки, позитивно відгукується про проведену процедуру і її отриманих результатах. На численних клінічних відео вдається побачити процес здійснення штучного пневмотораксу хворому і його позитивний результат.
У лікуванні туберкульозу легенів чималу роль відіграє пневмоперитонеум. Цим складною назвою називають один з методів коллапсотерапіі, який грунтується на введенні в зону черевної порожнини деякої кількості повітряних мас. Для цього розроблено спеціальний пневмотораксний апарат, на кінці якого є металева голка.
За один сеанс вдається ввести до восьмисот мілілітрів повітряних мас. Періодичність використання пневмоперитонеума становить від семи діб до десяти днів. Лікування даним методом може тривати цілий рік.
Використання пневмоперитонеума дозволяє домогтися високого диафрагмального стояння. В даному випадку стан колапсу спостерігається в нижній легеневої зоні. Застосування пневмоперитонеума пов’язують з випадками неможливості повноцінного використання хіміотерапії. За допомогою пневмоперитонеума вдається зупинити кровотечу в легенях, ліквідувати залишкову плевральну порожнину і багато іншого.
Особливості клінічних рекомендацій діагностування та лікування туберкульозного ураження дихальних органів
Своєчасне поддуваніе легких при туберкульозі позитивно позначається на роботі всієї дихальної системи.
Перед його проведенням здійснюється спеціальна діагностика, що складається з:
- Відбору хворих з локальним туберкульозом;
- Дообстеження відібраних пацієнтів фахівцями протитуберкульозної спрямованості.
- Призначення необхідного лікування.
При обстеженні пацієнтів перевіряється не тільки грудна клітка і верхні дихальні шляхи, а й живіт. Ретельне обстеження хворих здійснює професійний лікар-фтизіатр з багаторічним стажем. На основі його перевірок ставиться діагноз про підтвердження або відхилення локальної туберкульозної форми.
Діагностика туберкульозного ураження легень обов’язково включає в себе наступні моменти:
- аналіз наявних скарг хворого;
- вивчення наявного анамнезу;
- перевірка осіб, що оточують хворого;
- ретельний огляд ураженої зони.
Аналіз скарг хворого включає в себе не тільки вивчення висловлювань дитини, але і його батьків. Береться до уваги загальна оцінка стану хворого, температурний фон тіла і стан апетиту. Також фтизіатр спостерігає за фоном активності хворого і перевіряє його пульс.
Особливу увагу при аналізі скарг хворого приділяється:
- наявності задишки;
- увазі грудних болів;
- типу кашлю.
Діагностика наявного захворювання не обходиться без вивчення оточення хворого. З цією метою всіх близьких родичів хворого відправляють на флюорографію. Такий захід дозволяє вивчити здоров’я членів сім’ї хворого і виявити наявні в їх організмі захворювання дихальної системи. Іноді наслідок такого обстеження зводиться до постановки на диспансерний облік і інших членів сім’ї пацієнта.
Застосування обов’язкового діагностичного мінімуму також має місце бути при лікуванні туберкульозного ураження легень. Використання иммунодиагностики дозволяє за допомогою Діаскінтест отримати точний результат щодо захищеності організму від туберкульозних збудників. У разі виявлення позитивної реакції на проведене дослідження ставлять висновок про підвищену активність патогенних мікроорганізмів в легенях.
Обстеження організму не проводять без здачі сечі і крові на аналіз. Склад даних зразків біоматеріалу дозволяє точніше визначити ступінь ураження організму туберкульозом. Хворого обов’язково відправляють на рентген дихальних органів грудної клітини. Описані рекомендації включені в список федеральних клінічних рекомендацій діагностування та лікування туберкульозного ураження легень.
Сутність туберкульозного процесу
На туберкульоз називають хронічний інфекційний процес, який розвивається на тлі проникнення в здорове тіло патологічного збудника (бактерії). Туберкульозні мікобактерії вражають дихальну систему здорової людини.
Туберкульоз може вражати й інші здорові частини тіла:
- лімфатичні вузли;
- очні яблука;
- сечостатевої апарат;
- кістково-суглобової апарат.
Захворювання розповсюджується за допомогою повітряно-краплинного шляху. Іноді туберкульоз виникає при тісному контакті хворого і здорової людини.
Збудником описаної хвороби є одна з бактерій, яку називають «паличкою Коха». Ця бацила широко поширена на земній кулі. Її характерними властивостями є відсутність в результаті життєдіяльності екзотоксинів з ендотоксинами.
В якості резервуара для даних туберкульозних бацил служать інфіковані особи. При кашлі вони виділяють мокротиння, в якій міститься багато туберкульозних збудників. Повітряно-крапельним способом хвороботворні агенти поширюються від хворої людини до здорової, викликаючи розвиток зазначеної патології. Один хворий може заразити більше десятка здорових людей.
Близькі контакти інфікованих носіїв зі здоровими людьми призводять до поразки останніх туберкульозом. У рідкісних випадках здорові особи уражаються туберкульозом через травну систему. Проникнення патогенних бактерій в травний канал може привести до розвитку зазначеного захворювання.
Основними факторами, що сприяють до розвитку туберкульозу в людському тілі, служать:
- зниження захисних властивостей;
- несприятливий проживання.
Для первинного туберкульозу характерно розвиток патології на місці проникнення хвороботворного агента в організм. При цьому наголошується висока чутливість клітин здорового тіла до зазначеного збудника. На перших етапах проникнення «палички Коха» починається активація імунної системи, що представляє собою вироблення специфічних антитіл до збудника. На тлі цього починається формування запального вогнища.
Вторинному туберкульозу характерна наявність легеневої і Нелегеневі стадій. Поширеність легеневого туберкульозу призводить до виділення декількох його форм. Всі вони пов’язані з ураженням різних зон дихальної системи. Відсутність своєчасного правильного лікування призводить до переходу хвороби в хронічну форму.
Нелегеневі стадії патології пов’язані з ураженням:
- молочних залоз;
- клітин мозку;
- очеревини;
- кишечника;
- кісток і іншого.
Стосовно виділення з організму патогенних збудників виділяють наступні форми:
- «МБТ-негативна» або закрита;
- «МБТ-позитивна» або відкрита.
Флюорографія і протитуберкульозні ін’єкції дозволяють на ранніх стадіях виявити ураження організму даною хворобою. Тому не варто нехтувати цими процедурами, а навпаки – намагатися добровільно відвідувати їх у міру необхідності.
Лікування штучним пневмотораксом
Завдяки штучному пневмотораксу вдається вилікувати багатьох хворих від туберкульозного ураження легень. Суть зазначеної методики зводиться до введення повітряних мас в порожнину плеври. На тлі цього відбувається формування своєрідного міхура з газу, який знаходиться між плевральними стінками довгий час.
Своєчасно застосований штучний пневмоторакс дозволяє домогтися:
- спаду каверн;
- затягування туберкульозних ран;
- зменшення еластичного напруги легеневих клітин.
За допомогою штучного пневмотораксу сьогодні успішно лікується вогнищева і інфільтративна форма туберкульозу. У деяких випадках даний метод дозволяє надати невідкладну допомогу при сильній кровотечі в легенях.
Для лікування хворих на туберкульоз зазначеним способом використовують спеціальну апаратуру і світлий просторий кабінет. Поддувка робиться в положенні лежачи, після чого пацієнтові рекомендується дотримуватися постільного режиму. Сучасна рентгенотехніки дозволяє вести ретельне спостереження і контроль за здійсненням цієї процедури.
В середньому штучний пневмоторакс роблять не частіше ніж один раз на календарний тиждень. Тривалість всього курсу може складати півтора року, в залежності від ступеня ураження туберкульозом легень хворого. Курс пневмотораксу закінчувати слід в стаціонарних або санаторних умовах.
Лікування гомеопатією і щепленнями
Останнім часом щеплення втрачають колишню популярність. Навіть традиційна Манту сьогодні використовується не так часто, як десяток років тому.
Причиною цього є:
- хворобливість введення;
- догляд за нею;
- ефективність.
Проте, щеплення Манту дозволяє визначити рівень захищеності організму від туберкульозного збудника. Як і раніше, ця ін’єкція включена в графік обов’язкових профілактичних щеплень для дітей і дорослих. Як і багато років тому, в сучасному світі щеплення сприяють створенню стійкого бар’єру проти численних туберкульозних збудників.
Гомеопатією називають один з лікувальних методів, коли в організм людини вводять ліки з мінімальним вмістом необхідного з’єднання. Така маленька концентрація лікарської речовини дозволяє активізувати природні процеси в організмі.
У світі існує багато прихильників і противників гомеопатії. Причиною цього є одержуваний результат лікування, не завжди позитивний. На підставі цього рекомендується використовувати ліки гомеопатичного складу разом з більш дієвими препаратами. Тільки таке комплексне лікування дозволить активізувати імунітет і домогтися бажаного одужання.
У лікуванні туберкульозу гомеопатичні ліки використовуються досить широко. З їх допомогою вдається усунути хворобливі симптоми абсолютно безпечно для організму. Легкі форми туберкульозного ураження легень лікуються саме гомеопатичними засобами.
Іноді люди не роблять щеплення, а використовують гомеопатичні засоби. У випадку з туберкульозним ураженням легень робити цього не варто, так як саме туберкулін Манту зможе в повній мірі підготувати імунну систему людини до наступаючої небезпеки. Перед застосуванням гомеопатичних медикаментів слід проконсультуватися з лікарем, який в повній мірі знає загальний стан здоров’я хворого.