Антибіотики при туберкульозі – невід’ємна частина терапії. Кожен пацієнт, якому діагностували легеневий туберкульоз, повинен розуміти, що боротьба з цією хворобою буде тривалою, а приймати підтримуючі препарати доведеться протягом подальшого життя. Щоб впоратися з патологією, необхідний комплексний підхід, тільки в цьому випадку препарати будуть засвоюватися правильно і виявляться ефективними. Сьогодні існує безліч різних ліків даної фармкатегоріі, але чим лікувати хворобу, вирішує тільки лікар залежно від стадії патології і клінічного стану пацієнта.
Огляд антибіотиків для лікування легеневого туберкульозу
Різні фармакологічні компанії виробляють безліч препаратів, що відрізняються між собою складом, походженням і механізмом впливу. Кожен препарат має переваги і недоліки, і підбирається з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта.
У міжнародній медицині подібні медикаменти поділяються на такі категорії:
- хімічні. Основне призначення – боротьба з безпосереднім збудником інфекції та запобігання подальшого поширення. Найпопулярніші засоби фармкатегоріі: Тіамідом, Піразинамідом;
- напівсинтетичні. Надають комплексний вплив на організм і знищують мікробактерії, що сприяють розвитку захворювання. Найчастіше для боротьби з хворобою лікарі призначають Циклосерин і препарати рифаміцин групи;
- базові. За допомогою їх проводиться лікування первинного туберкульозу. Найбільш ефективними засобами цієї групи вважаються Рифабутин і Рифампіцин;
- резервні. У цю категорію входять антибіотики при туберкульозі другого рівня, подібні засоби призначаються при хронічній формі інфікування. Також такі засоби виявляються дієвими, якщо патогенні бактерії мутують і розвивають стійкість до базових медикаментів.
Протитуберкульозні препарати розрізняються за ступенем впливу, вона може бути мінімальною, середньою і високою.
Основні групи антибіотиків від туберкульозу
Залежно від того, як сильно розвинувся легеневий туберкульоз і від загального стану хворого, лікарі можуть призначити для боротьби з патологією антибіотики таких груп:
- Медикаменти першого ряду (рифаміцин). Засоби, що відносяться до цієї категорії, вважаються найбільш дієвими. Безсумнівним достоїнством є те, що вони підходять як для дорослих, так і для дітей. Найвідоміший представник рифампіцинів – Рифампіцин. Цей медикамент першого ряду завжди входить в схему лікування, так як є згубним для мікробів, що збуджують туберкульоз. Ліки настільки потужне, що деякі лікарі виписують його пацієнтам для боротьби зі сторонніми захворюваннями легенів, коли інші засоби виявляються безсилими. Незважаючи на те що рифаміцин використовувалися для лікування туберкульозу ще в 1960 роках, сьогодні вони залишаються затребуваними, оскільки у них не з’явилося гідних аналогів.
- Аміноглікозиди. Ці антибіотики від туберкульозу легенів відносяться до розряду резервних. Найвідомішим аміноглікозидами є Стрептоміцин, у багатьох країнах цей препарат входить в першу фазу лікування, що зумовлено доступною ціною. Оскільки Аміноглікозиди є токсичними, їх ніколи не призначають для лікування туберкульозу у дітей, виняток становить тільки IV покоління цих медикаментів. При лікуванні аміноглікозидами пацієнтові потрібно буде постійно спостерігатися у лікаря, оскільки антибіотики часто призводять до розвитку глухоти і негативно позначаються на нирках.
- Фторхінолони. Дана категорія антибіотиків була розроблена відносно недавно. Таблетки мають найпотужнішим впливом і згубні для більшості видів патогенних бактерій. Лікарі призначають застосовувати фторхінолони (наприклад, Таванік), коли традиційні схеми лікування не приносять очікуваний ефект, також антибіотики цієї категорії виявляються дієвими при прогресуючій формі хвороби.
Необхідно розуміти, що подібні препарати здатні викликати ускладнення і побічні ефекти. Тому тривалість терапії, доза і схема лікування повинні підбиратися тільки досвідченим лікарем.
Схема лікування туберкульозу
Незалежно від того, як сильно розвинена хвороба, терапія завжди проводиться в 2 етапи: основний і підтримуючий. Якщо пацієнту діагностували це захворювання легенів, перші місяці доведеться перебувати в клініці. У більшості випадків лежати в лікарні доводиться не менше 3 місяців. На першому етапі найважливішим завданням медиків є зупинити розмноження патогенних бактерій і запобігти зараженню інших людей. Підтримуючий період триває близько 4 місяців, хворий при цьому може лікуватися і в амбулаторних умовах. На даному етапі терапія проводиться шляхом прийому різних медикаментів, що допомагає знищити все туберкульозні бактерії і запобігають рецидив.
Як і чим лікувати туберкульоз легенів, антибіотики якої категорії при цьому будуть призначені, медики повинні вирішувати тільки після проведення комплексної діагностики і виявлення точної клінічної картини. Щоб вилікувати і перемогти хворобу, доросла людина повинна приймати не менше 4 препаратів, кожен з яких відрізняється механізмом впливу.
Якщо туберкульоз діагностовано вперше, лікування проводиться за такою схемою:
- Ізоніазид. Дозування розраховується, виходячи від ваги людини, на 1 кг ваги потрібно 10 мг препарату на добу.
- Рифампіцин. Дозування ліків аналогічна ізоніазид.
- Стрептоміцин. Краще використовувати розчин для ін’єкцій. Дозування – 16 мг на кг ваги.
- Піразинамід. Добова норма – 20 мг на кг ваги.
Приблизний час лікування – близько 2 місяців. Якщо після закінчення цього часу поліпшення не настануть, пацієнту потрібно буде застосовувати додаткові засоби. Якщо ж після такої схеми лікування поширення бактерій припиниться, переходять до другого етапу лікування. Для підтримуючої терапії може бути призначено спільне застосування Ізоніазиду і Рифампіцину або Ізоніазиду і етамбутол. Тривалість другого етапу лікування становить близько півроку.
Що стосується лікування дітей і підлітків, терапія проводиться такими ж медикаментами, однак призначається зовсім інша дозування.
Систематизація протитуберкульозних препаратів
У міжнародній медицині протитуберкульозні медикаменти розрізняють, залежно від їх впливу і того, наскільки добре вони засвоюються організмом.
Згідно з прийнятими стандартами, антибіотики від туберкульозу групуються за такими категоріями:
- препарати I порядку (Рифампіцин, Ізоніазид, Етамбутол);
- медикаменти II порядку (Стрептоміцин, Циклосерин);
- ліки III порядку (ПАСК, Тіоцетазон).
Для лікування також можуть бути призначені комбіновані ліки, які об’єднують в собі властивості відразу декількох медикаментів I порядку. Така група антибіотиків найчастіше виписується при амбулаторному режимі. Крім того, курс терапії нерідко включає в себе протигрибкові засоби, полівітамінні комплекси та імуномодулятори.
Характеристика препаратів проти туберкульозу
Коротка характеристика і список основних ліків, що застосовуються при туберкульозі:
- Ізоніацід. Антибіотик I групи, що володіє яскраво виражену бактерицидну дію. Завдяки унікальному складу, даний медикамент виявляється ефективним при будь-якого ступеня і розвиненості туберкульозу. Не рекомендується застосовувати при схильності до алергічної реакції і наявності психічних розладів.
- Рифампіцин. Препарат має антибактеріальну дію, згубно впливає на атипові мікобактерії. Найпоширенішими побічними ефектами медикаменту є порушення діяльності шлунково-кишкового тракту і часті головні болі. Рифампіцин негативно впливає на нирки, тому його не призначають при відповідних захворюваннях.
- Рифабутин. Допомагає побороти стійкі штами МБТ. Ліки здатні проникати всередину клітин ДНК і впливати безпосередньо на їх структуру. Може спровокувати появу сильної алергії, нудоту, блювоту і розвиток анорексії.
- Стрептоміцин. Ефективний бактерицидний препарат, має виражений протівостафілококковий ефект. Зазвичай призначається при первинному туберкульозі, оскільки згубно впливає на більшість видів патогенних бактерій. Найпоширеніший побічний ефект цих ліків – поява глухоти, нерідко у пацієнтів також порушується дихання. Стрептоміцин категорично не рекомендується призначати при вагітності і проблеми з нирками.
- Етіонамід. Відноситься до антибіотиків II групи, має бактеріостатичну дію і пригнічує синтез пептидів МБТ. При великому дозуванні цей препарат справляє надзвичайно сильний вплив на роботу більшості органів, тому його ніколи не призначають при виношуванні дитини та дітям, чий вік менше 15 років.
- ПАСК. Цей медикамент має невисоку ефективністю і здатний протистояти тільки інтенсивно розмножується бактерій. Найчастіше введення цього засобу призначається при резистентном туберкульозі. Протипоказаннями до застосування є патології серця, вагітність і цукровий діабет.
Перш ніж виписати будь-який з цих медикаментів, лікар повинен переконатися в тому, що пацієнт не має протипоказань до застосування, в іншому випадку наслідки такого лікування можуть бути дуже сумними.
Класифікація протитуберкульозних засобів
Відповідно до прийнятої класифікації, протитуберкульозні препарати поділяють на:
- I ряд. До цієї категорії відносяться засоби, що знижують активність патогенних бактерій. Ліки цієї категорії відрізняються тим, що при високій ефективності вони не переповнюють організм токсинами.
- II ряд (резервні кошти). Обробка цими медикаментами починається тільки в тих випадках, коли основні медикаменти виявляються неефективними або при непереносимості певних ліків. Подібні препарати не так активно впливають на збудника туберкульозу і при цьому мають високу токсичність.
Для боротьби з туберкульозом найкраще призначати ліки I групи, і тільки при відсутності позитивного результату вдаватися до допомоги резервних коштів. Ціна подібних засобів досить висока, а для придбання ліків необхідний рецепт.
Аміноглікозиди в лікуванні недуги
Ці препарати мають широкий спектр дії, і сьогодні вони активно застосовуються в хірургії та реаніматології. Незалежно від того, яке походження буде у медикаменту (природний або синтетичний), він в будь-якому випадку зробить найпотужніше бактерицидну дію на організм. Очікуваний ефект досягається за рахунок здатності пригнічувати синтез білка у чутливих мікроорганізмів. Причому аміноглікозиди проявляє активність як щодо розмножуються клітин, так і тих, що знаходяться в стані спокою. Будь аміноглікозидний антибіотик впливає на організм в залежності від концентрації в крові пацієнта, саме тому дозування завжди підбирається індивідуально.
Позитивні моменти лікування подібними засобами:
- висока антибактеріальна ефективність (особливо якщо засіб вводиться у вигляді ін’єкцій);
- відсутність хворобливості при лікуванні;
- мінімальний ризик розвитку алергії;
- знищення небезпечних інфекцій.
Що стосується слабких сторін, то дана категорія медикаментів часто провокує розвиток побічних ефектів (при тривалому прийомі не можна виключати ймовірність того, що у пацієнта відмовить нирка або інший видільної орган). Категорично не можна допускати того, щоб людина проходила курс лікування цим медикаментом і одночасно споживав алкоголь. При цьому ймовірність інтоксикації і дисфункції органів виділення буде фактично 100%.
рифаміцин
Найвідомішим препаратом цієї групи антибіотиків є Рифампіцин. Це напівсинтетичне речовина, до якого сприйнятливі більшість видів грампозитивних мікроорганізмів. Назва цього препарату відомо в усіх країнах світу, так як він є найкращим для боротьби з туберкульозом.
Безсумнівним достоїнством рифампіцинів є те, що вони добре всмоктуються і засвоюються організмом, крім того, їх можна приймати незалежно від прийому їжі. Виведення продуктів метаболізму здійснюється нирками.
Дана група антибіотиків добре зарекомендувала себе, але вони також часто викликають побічні ефекти:
- порушення діяльності шлунково-кишкового тракту;
- нудота і блювота;
- поява алергії;
- лікарський гепатит;
- тромбоцитопенія.
На початку терапії антибіотик завжди вводять внутрішньовенно, але через кілька місяців призначається пероральний прийом. Мінімальна тривалість лікування – півроку.
циклосерин
Препарат блокує вироблення бактерій і викликає їх загибель. Стійкість бактерій, що провокують розвиток туберкульозу до нього, розвивається в рідкісних випадках. Одним з головних достоїнств медикаменту є те, що він містить мінімальну кількість токсинів, завдяки чому препарат можна приймати протягом тривалого часу.
З побічних ефектів найчастіше проявляється:
- підвищена стомлюваність і сонливість;
- погіршення зору;
- депресія;
- виникнення сильних головних болів;
- порушення апетиту і нудота;
- алергічна реакція.
Капсула Циклосерин починає діяти швидко, але для досягнення максимального ефекту засіб рекомендують застосовувати на голодний шлунок. Щоб посилити попередження побічних ефектів, засіб рекомендується приймати, суворо дотримуючись інструкції.
капреоміцин
Якщо пацієнту діагностований виліковний туберкульоз, як лікування часто призначають цей медикамент, що випускається у вигляді порошку. Дія препарату досягається за рахунок пригнічення синтезу білка в патогенних клітинах. Оскільки Капреоміцин є антибіотиком II ряду, його приймають як допоміжний засіб.
Можливі побічні ефекти:
- лейкоцитоз;
- еозинофілія;
- поява висипу по тілу;
- посилена кровоточивість;
- абсцеси.
Препарат категорично не рекомендований вагітним жінкам і дітям.
Терапія в умовах стаціонару
Якщо з’явився симптом туберкульозу, необхідно негайно записатися на консультацію в клініку і пройти комплексне обстеження. Необхідно розуміти, що туберкульоз – небезпечне інфекційне захворювання, і ймовірність зараження інших людей досить висока. Саме тому при підтвердженні діагнозу хворого негайно поміщають в стаціонар, де проводяться необхідні процедури. Часто пацієнти задаються питанням, чому туберкульоз практично завжди лікують в клініках, а не в домашніх умовах. Такий суворий підхід обумовлений тим, що не завжди хворий може строго дотримуватися рекомендацій лікаря і дотримуватися необхідних правил.
Якщо ж терапія буде проводитися в клініці, у пацієнта будуть такі переваги:
- кожній людині надають індивідуальний підхід;
- в лікарні можливе здійснення комплексного лікування, коли застосовується більш 4 препаратів;
- в стаціонарі можна поєднувати відразу кілька видів терапії: етіотропну, патогенетичну і симптоматичну. У домашніх умовах здійснити таке практично неможливо;
- за пацієнтом будуть щодня спостерігати, завдяки чому лікарям вдасться вчасно надавати необхідну допомогу і контролювати розвиток захворювання.
Крім того, лікування в стаціонарі виявляється набагато більш ефективним, оскільки хворим часто призначається хіміотерапія і хірургічне втручання. При грамотному і комплексному підході припинити поширення патогенних бактерій можна буде вже через місяць інтенсивного лікування (хворий при цьому перестає бути заразним для оточуючих). У домашніх умовах домогтися такого результату неможливо.
Чи можлива домашня терапія
Оскільки туберкульоз – інфекційне захворювання, яке найчастіше при відсутності грамотного лікування призводить до загибелі, боротися з ним самостійно, без лікарської допомоги не рекомендується. Таке зневажливе ставлення несе небезпеку для пацієнта, також його рідних і близьких. Домашнє лікування може проводитися, коли туберкульоз перейде в закриту форму і стане незаразних.
При цьому пацієнту потрібно дотримуватися таку схему лікування:
- приймати медикаменти, призначені лікарем;
- використовувати народні методи лікування (пити тепле молоко з собачим салом, споживати сік редьки і моркви, їсти якомога більше кисломолочних продуктів).
Якщо для лікування використовувати тільки народні рецепти, подолати хворобу не вдасться.
Додаткові методики впливу
Щоб посилити антибактеріальну терапію, медики часто призначають своїм пацієнтам різні фізіотерапевтичні процедури. Вони особливо ефективні на початковому етапі захворювання, коли руйнування легеневих тканин тільки починається.
- Ультразвукова терапія. Має протизапальний і знеболюючий ефект, сприяє належному засвоєнню лікарських препаратів. При регулярному відвідуванні ультразвуку поліпшення спостерігаються вже через 15-20 діб.
- Лазеротерапія. Є невід’ємним етапом, якщо пацієнту призначено оперативне лікування. Подібні процедури покращують мікроциркуляцію крові і нормалізують репаративні процеси.
В якості додаткової методики лікування туберкульозу також часто призначається імунотерапія. Сучасні імуномодулятори відновлюють діяльність фагоцитів і мають потужну антиоксидантну дію.
Профілактичні заходи
Регулярна профілактика туберкульозу – гарантія своєчасного виявлення хвороби. Якщо виявити захворювання на ранній стадії, запобігти прогресуванню буде набагато легше, ризик розвитку ускладнень буде мінімальним. Все, що потрібно робити – кожен рік проходити флюорографію. Людям, у яких є схильність до хвороби, проходити обстеження рекомендується двічі в рік.
При появі стабільних ознак туберкульозу (якщо симптоми не проходять більше 3 тижнів), потрібно негайно звернутися в клініку:
- сильний кашель;
- виділення мокротиння (особливо небезпечно присутність крові);
- втрата ваги;
- відсутність апетиту.
Лікарі стверджують: при грамотному підборі антибіотиків і регулярному лікуванні домогтися значних успіхів в одужанні все-таки можливо. Але ще краще – стежити за своїм здоров’ям і постаратися не допускати розвитку цього захворювання.