Захворюваність на туберкульоз в усьому світі знаходиться на високому рівні, хвороба щороку забирає життя кількох мільйонів чоловік – такі дані наводить Всесвітня Організація Охорони Здоров’я.
Туберкульоз в Росії в останнє десятиліття минулого століття і на початку двохтисячних років набув масового характеру, рівень захворюваності зріс майже в три рази в порівнянні з серединою 20 століття. Всупереч поширеній думці про те, що туберкульоз можуть захворіти лише люди низького соціального статусу, статистика показує, що хвороба давно подолала ці межі. Хвороба діагностують у абсолютно різних людей, незалежно від віку, соціального статусу і матеріального становища.
<h2>Статистика захворюваності в Росії
Офіційна статистика туберкульозу в Росії в різні періоди історії країни говорять про те, що ця хвороба тісно пов’язана з рівнем життя населення в цілому. У повоєнні роки, в період відновлення країни, рівень захворюваності знаходився на низькому рівні, це було пов’язано з розвитком медицини, активною боротьбою і профілактикою цієї хвороби.
У дев’яності роки ХХ століття в зв’язку з низкою політичних подій рівень життя в Росії знизився, а число хворих на туберкульоз зросла більш ніж удвічі. Почастішали випадки діагностики захворювання серед благополучних верств населення, включаючи не тільки дорослих, а й дітей. Погане харчування, занепад фінансування медицини вивели туберкульоз на новий рівень: збудники хвороби набували стійкість до впливу протитуберкульозних препаратів, приводячи до важких форм хвороби. Помітно зросла смертність від цієї недуги.
Починаючи з 2000-х років відзначається динаміка поступового зниження кількості хворих на туберкульоз, проте цей показник ще знаходиться на дуже високому рівні.
При оцінці епідеміологічної обстановки в країні враховують такі показники:
інфікованість – кількість людей, в організмі яких виявлено паличка Коха;
- захворюваність – кількість хворих на туберкульоз;
- поширеність – кількість хворих на туберкульоз на відкриту форму туберкульозу людей, які перебувають на обліку;
- смертність – кількість летальних випадків серед хворих на туберкульоз.
Кількісні показники розраховуються на 10000 або 100000 осіб за певний проміжок часу (як правило, за рік).
Діагностика туберкульозу в Росії
На сьогоднішній день в Росії є кілька методів діагностики туберкульозу, кожен з яких має свої плюси і мінуси.
- Найпоширенішим і масовим з них – виявлення палички Коха в організмі за допомогою реакції Манту. Ця проба заснована на введенні в організм туберкуліну – препарату, що містить антиген, отриманий в результаті глибокої переробки мікобактерій і оцінці алергічної реакції на цей препарат. Така проба проводиться щорічно дітям, починаючи з однорічного віку і до 18 років. Оцінюючи отриману реакцію, діагностують наявність туберкульозної палички в організмі.
- Діаскінтест – тест, схожий з Манту за принципом дії (шкірна проба), але відрізняється складом введеного препарату. Діаскінтест виявиться більш інформативним, якщо інфікованість мікобактеріями підтверджена, але розвиток самого захворювання у конкретної людини залишається під питанням. Цей тест дасть реакцію тільки в тому випадку, якщо хвороба розвивається. Якщо ж людина здорова, але інфікований мікобактеріями, реакція на Діаскінтест буде негативною.
- Аналіз крові на туберкульоз – ще один метод діагностики захворювання, проте він вважається допоміжним, додатковим до інших методів. При аналізі крові оцінюють ШОЕ і лейкоцитарну формулу.
- Полімерна ланцюгова реакція (ПЛР) – цей метод спрямований на виявлення туберкульозної палички в біоматеріалів пацієнта. Більше застосовується для виявлення позалегеневих форм туберкульозного ураження.
- Квантіфероновий тест – відносно новий метод діагностики захворювання. Для тестування у пацієнта беруть кров, і подальші дослідження проводяться в лабораторії, «in vitro». Метод має високу точність діагностики і не містить протипоказань. Однак головний недолік такого методу в Росії полягає в тому, що жителі далеко не всіх регіонів і населених пунктів мають можливість проведення такого аналізу. Крім того, вартість такої діагностики досить висока.
Аналіз крові на туберкульоз – ще один метод діагностики захворювання, проте він вважається допоміжним, додатковим до інших методів. При аналізі крові оцінюють ШОЕ і лейкоцитарну формулу.Манту і Діаскінтест залишаються найпопулярнішими і доступними методами діагностики туберкульозу у дітей. Манту проводять масово, раз на рік, кожен раз фіксуючи отриманий результат в медичній карті дитини.
Діаскінтест проводять в основному в якості додаткового обстеження, коли результати проби Манту викликають сумніви.
Для дорослого населення рекомендовано раз на два роки робити флюорограму, щоб в разі розвитку захворювання виявити його на ранній стадії.
Також до методів діагностики відносяться рентгенограма, МРТ або КТ.
Лікування туберкульозу в Росії
Лікування туберкульозу – тривалий і складний процес, який вимагає значних зусиль як з боку медичних працівників, так і самого пацієнта.
Лікування туберкульозу завжди починається в стаціонарі. Важливо вчасно ізолювати хворого з відкритою формою захворювання – він несе велику загрозу зараження оточуючих.
Залежно від стадії захворювання, на якій туберкульоз вдалося виявити і почати лікування, від його форми, загального стану хворого, супутніх хвороб лікар вибудовує курс лікування.
У боротьбі з туберкульозом застосовується комплексна терапія:
- хіміотерапія (тривалий прийом антибіотиків, протитуберкульозних препаратів);
- підтримуюча терапія, спрямована на підвищення імунітету;
- лікувальне харчування;
- фізіотерапія;
- санаторно-курортне лікування, лікувальна фізкультура, кліматотерапія.
Основу лікування становить тривалий прийом комплексу антибактеріальних протитуберкульозних препаратів (курс триває не менше півроку). Під час лікування лікар оцінює ефективність курсу, при необхідності робить коригування – вибирає нові комбінації препаратів, змінює дозування.
У разі якщо хвороба виявлена на пізній стадії, і медикаментозна терапія не приносить успіху, може знадобитися хірургічне втручання. Уражені туберкульозом ділянки органів видаляються.
Одночасно призначається прийом вітамінів, імуностимулюючих засобів.
Раціон харчування хворих на туберкульоз повинен повністю забезпечувати всі потреби організму. Їжа повинна бути багата тваринними білками, також кращі продукти з високим вмістом кальцію. Сезонні свіжі фрукти, овочі і зелень повинні включатися в щоденний раціон.
Фізіотерапія, лікувальна фізкультура покликані відновлювати організм після важкої хвороби, підвищувати імунітет.
Кліматотерапія широко застосовується при санаторно-курортному лікуванні, яке призначають колишнім пацієнтам тубдиспансеру. Для відновлення здоров’я рекомендований морське повітря, повітря хвойного лісу, гірський і рівнинний. Виняток становлять райони високогір’я.
Захворюваність серед ув’язнених
Величезною проблемою була і залишається ситуація з поширенням туберкульозу серед осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі.
Це пояснюється декількома факторами:
- умови утримання ув’язнених такі, що хворі на туберкульоз, в тому числі і активними його формами, і здорові люди утримуються спільно;
- медична допомога туберкульозним хворим в системі ФСВП обмежена, а рівень соціальної відповідальності контингенту, як правило, дуже низький.
У зв’язку з цим відбуваються масові зараження в’язнів, що посилює епідеміологічну обстановку в країні в цілому. Крім того, і працівники служби виконання покарань знаходяться в групі підвищеного ризику захворюваності.
Профілактика туберкульозу
Профілактика туберкульозу включає в себе заходи соціального спрямування та спеціалізовані медичні заходи.
Так як туберкульоз визнаний соціальною хворобою, для запобігання поширенню захворювання необхідно підвищувати соціально-побутові умови життя населення, а також проводити масштабну інформаційну роботу. Людям необхідно розуміти реальну небезпеку, яку несе туберкульоз.
Пропаганда здорового способу життя також допомагає знизити рівень захворюваності. Здорове повноцінне харчування, фізична активність, відмова від шкідливих звичок неминуче приведуть до підвищення і зміцнення імунітету, а це головний «оберіг» від туберкульозу.
Спеціалізовані медичні методи профілактики захворювання включають в себе:
- Регулярне проходження діагностичних заходів з дотриманням рекомендованих термінів (для дітей – щорічне Манту або альтернативні методи, для дорослих – флюорограма або рентген легенів раз на два роки). Для осіб з групи підвищеного ризику зараження такі заходи проводяться частіше.
- Протитуберкульозна вакцинація. У Росії щеплення БЦЖ включена до національного календаря щеплень, перший раз дітей прищеплюють на 3-7 добу після народження, а ревакцинацію проводять в 7 або 14 років. Щеплення не дає гарантії того, що дитина ніколи не захворіє на туберкульоз, але захищає від важких форм хвороби. Нещеплені ж малюк піддається смертельному ризику в разі розвитку хвороби.
- Дотримання ряду протиепідемічних заходів в осередках туберкульозної інфекції (дотримання правил особистої гігієни для людей, що контактують, в тому числі проживають з туберкульозним хворим, проведення ретельної дезінфекції).
Регулярне проходження діагностичних заходів з дотриманням рекомендованих термінів (для дітей – щорічне Манту або альтернативні методи, для дорослих – флюорограма або рентген легенів раз на два роки). Для осіб з групи підвищеного ризику зараження такі заходи проводяться частіше.Профілактичні заходи мають вирішальне значення в боротьбі з поширенням туберкульозу. Незважаючи на деяке зниження захворюваності за останнє десятиліття, рівень туберкульозу все одно лякаюче високий, смертність від нього в світі посідає третє місце серед загального числа смертності від інфекційних хвороб.
Інфікованість людей мікобактеріями туберкульозу в Росії постійно збільшується.
Наприклад, статистика по місту Санкт-Петербургу показує сумну картину: інфікованість дітей до 14 років досягає 45%, а серед підлітків цей показник підвищується до 55%.
Інфікованість у дорослого населення прагне до 100 відсотків. Це не означає, що всі почнуть хворіти на туберкульоз, але це означає, що збудник інфекції присутній практично у кожного. Імунна система здорової людини в стані самостійно справлятися з МБТ, тому важливо підтримувати імунітет на високому рівні.