12 основних видів туберкульозу та їх особливості



Поразка організму туберкульозними мікобактеріями має свою специфіку і ряд відмінних рис. Відомі в сучасній фтизіатрії види туберкульозу прийнято класифікувати по ряду підстав: первинність зараження, стадії ураження легень, внутрішніх органів і лімфовузлів, місце локалізації збудника в організмі, наявність бактеріовиділення. Кожна з існуючих форм хвороби має ряд специфічних особливостей і характеристик, які в підсумку визначають шлях лікування і прогнозований результат.

Туберкульоз: основні факти

легке

Туберкульоз відносять до категорії інфекційних захворювань з хронічним перебігом. Він виникає в результаті попадання в організм збудника-туберкульозної мікобактерії.

Зараження паличкою Коха (яка носить ім’я свого першовідкривача – Р. Коха) відбувається:

  • при вдиханні повітря з вмістом мікобактерій;
  • при вживанні м’ясомолочної продукції або яєць від хворих корів та домашньої птиці;
  • внутрішньоутробно (від матері до дитини).

Перший шлях зараження є основним і становить серйозну загрозу особливо для неповнолітніх дітей і підлітків.

Внутрішньоутробне інфікування паличкою Коха відбувається дуже рідко (поодинокі випадки).

Попадання в організм туберкульозної мікобактерії має три варіанти розвитку:

  1. Збудник руйнується під впливом фагоцитів і ферментів, не викликаючи змін в органах.
  2. Збудник викликає незначні зміни в органах, при цьому сформовані осередки самостійно рубцюються, а мікобактерія знаходиться в «сплячому» стані і залишається в організмі довічно.
  3. Збудник сприяє розвитку туберкульозу з усіма ознаками і наслідками.

Як правило, первинне зараження паличкою Коха відбувається в дитинстві. Наявність збудника в організмі є обов’язковим, але не єдиною умовою для подальшого розвитку хвороби.

Про існуючою класифікацією захворювання

В історії фтизіатрії було зроблено декілька спроб класифікувати туберкульоз. Перший варіант сучасної класифікації почав розроблятися ще в 1934 році, а через чотири роки був затверджений.

На даний момент фтизіатри використовують вітчизняну класифікацію туберкульозу. Вона була прийнята на черговому з’їзді фтизіатрів Росії в 2003 році.

Ця класифікація складається з чотирьох розділів і дозволяє визначити:

знімок



  • клінічні форми хвороби;
  • стадийность, ступінь і локалізацію туберкульозного процесу;
  • можливі ускладнення:
  • залишкові зміни після захворювання.

Крім цього, при оцінці туберкульозу фтизіатри враховують такі властивості, як первинність або вторинність захворювання, наявність або відсутність стійкості до лікарських препаратів і здатність до виділення мікобактерій у навколишнє середовище.

Згідно з чинною класифікацією, існують:

  1. Туберкульозна інтоксикація (переважно у дітей і підлітків).
  2. Туберкульоз органів дихання.
  3. Туберкульоз позалегеневий локалізації.

Другий і третій види містять перерахування різновидів цих форм хвороби, які можуть розвиватися з плином часу.

Види хвороби: особливості первинної та вторинної форм

туберкульозТуберкульоз відрізняється дуже специфічної картиною проявів і розвитком процесу в порівнянні з іншими інфекційними захворюваннями. Так, сукупність умов і стан імунної системи організму визначають, пройде хвороба в первинній формі або розвинеться знову на тлі вже наявних змін і сформованого відносного імунітету.

Первинний туберкульоз виникає після потрапляння в організм туберкульозних мікобактерій.

Розвиток даної форми хвороби відбувається лімфогенним і гематогенним шляхами і має кілька варіантів:

  1. При достатньому відповіді імунітету збудник знищується фагоцитами і далі розвиток захворювання не йде.
  2. При ослабленому імунітеті і недостатню роботу фагоцитарних клітин мікобактерія розмножується, локалізується в лімфовузлах (внутрішньогрудних), чим викликає інтоксикацію організму.

Дуже часто основною ознакою первинного туберкульозу стає так званий туберкуліновий віраж Манту. Алергічна реакція на введення туберкуліну стає позитивною (при попередніх негативних) або ж збільшується на 0,6 см за останній год.Важно знати, що первинна форма хвороби самостійно не переходить у вторинну. Однак при відсутності лікування цей різновид туберкульозу може привести до летального результату.

Вторинний туберкульоз виникає при повторному зараженні мікобактерією-збудником або у осіб, вже перехворіли (бронхогенний або контактний шляхи поширення). При значному зниженні імунітету, тривалому впливі несприятливих факторів палички Коха можуть виходити з «сплячого» стану в останніх осередках запалення.

При вторинної формі хвороби інфекція переходить з лімфовузлів в тканини легенів, викликаючи формування специфічних вогнищ до 15 мм в діаметрі.

Далі, якщо відсутні діагностика і лікування, захворювання проходить декілька стадій:

  • інфільтрація вогнищ;
  • освіту каверн (розпадаються інфільтрати);
  • обсіменіння бронхіального дерева мікобактеріями з відкритих каверн;
  • фіброзно-кавернозні зміни легеневої тканини.

Фіброзно-кавернозна форма часто є крайнім стадією вторинного туберкульозу. Лікування на даному етапі неефективно, летальний результат неминучий.

Первинний туберкульоз, як правило, розвивається в результаті тривалої взаємодії з людиною, активно виділяє мікобактерії в зовнішнє середовище. Для розвитку вторинного туберкульозу велике значення має несприятлива соціальна та економічна обстановка.

Види хвороби: за наявністю бактеріовиділення

Залежно від стадії хвороби збудник може знаходитися в закритих осередках без виходу з них і в відкритих вогнищах уражених тканин, виділяючись в навколишнє середовище.

У зв’язку з цим розрізняють такі форми туберкульозу, як:

  • з позитивним бактеріовиділенням (МБТ +);
  • з негативним бактеріовиділенням (МБТ -).

Виділення мікобактерій відбувається при вторинних формах хвороби, коли утворилися в легких вогнища розкриваються і розпадаються. Збудник, отримуючи доступ до кисню, починає посилено розмножуватися, викликаючи подальше прогресування хвороби і виділяючись при кашлі з мокротою.

Особи, які мають статус позитивного бактеріовиділення при туберкульозі (переносники паличок Коха), становлять небезпеку для знаходяться поруч неповнолітніх, яким може передаватися мікобактерія, а також в плані поширення епідемії.

Види хвороби: основна класифікація легеневих форм

Найчастіше туберкульозні мікобактерії вражають легені і прилеглі до них внутрішні лімфовузли. Якщо не проводиться щорічне профілактичне обстеження, ігноруються значущі симптоми, захворювання прогресує і призводить до незворотних наслідків.

Згідно з основною класифікації, існують такі типи легеневих форм туберкульозу:

Грудна клітина

  1. Первинний туберкульозний комплекс – являє собою скупчення мікобактерій в ураженому лімфовузлі і прилеглих лімфососудах, з утворенням фокусів поразки і їх подальшим зменшенням (розсмоктуванням або звапнінням).
  2. Внутрішньогрудних лімфатичних вузлів (бронхоаденіт) – є переважаючою формою хвороби у неповнолітніх і являє собою зміни в прилеглих до легким лімфатичних судинах з неяскравим симптоматикою і небезпекою переходу в хронічну стадію з подальшим ураженням інших органів.
  3. Дисемінований (і його різновиди – міліарний, обмежений або поширений) – виникає в результаті активізації збудника з недостатньо заживших вогнищ запалення і може призводити до значного ураження легень, переходячи в хронічну стадію.
  4. Вогнищевий – характеризується виникненням в одному або двох сегментах легкого декількох специфічних вогнищ (від 3 до 10 мм в діаметрі), різного терміну давності. Прогресування цієї стадії призводить до укрупнення вогнищ, їх злиття і можливого розпаду.
  5. Інфільтративний – виникає при утворенні в легенях вогнищ-інфільтратів з водянистим вмістом і освітою в центрі ділянки відмерлих клітин (некрозу) при прогресуванні хвороби і на тлі інших серйозних захворювань (грип, цукровий діабет). При відсутності швидко розпочатого лікування прогресує, призводячи до розпаду інфільтратів і утворення каверн, появі кровохаркання.
  6. Туберкулема – розвивається на тлі попередньої стадії з утворенням специфічних округлих фокусів більше 20 мм в діаметрі, характеризується стабільністю протягом декількох років, прихованої симптоматикою і погано піддаються медикаментозної терапії.
  7. Кавернозний – виникає при прогресивному перебігу попередніх стадій (найчастіше инфильтративной), характеризується утворенням порожнин розпаду (каверн) в тканинах легенів.
  8. Фіброзно-кавернозний – є однією з крайніх стадій хвороби, при якій виникають множинні каверни з фіброзними змінами, а також відбувається виділення туберкульозних мікобактерій з мокротою.
  9. Цирротический – кінцева і необоротна форма хвороби, яка характеризується незворотними фіброзними змінами тканин легенів, деформацією бронхів, прилеглих судин.
  10. Туберкульозний плеврит – запалення плеври (оболонки, що покриває легені та інші органи грудної порожнини), при якому на її поверхні виникають множинні казеозно-некротичні вогнища.
  11. Верхніх дихальних шляхів (трахея, бронхи) – виникає на тлі туберкульозного ураження легень або лімфовузлів в результаті проникнення мікобактерій через стінки бронхів і трахеї, небезпечно деформацією бронхів і порушенням дихальної функції.
  12. Одночасний з професійними пиловими захворюваннями легень (коніотуберкулез) – виникає у осіб з професійними шкідливими факторами, які пов’язані з постійним вдиханням пилу і з подальшим зараженням туберкульозом.

Первинний туберкульоз має сприятливий прогноз з тенденцією до самолікування. При вторинних формах самоизлечение неможливо, хвороба має прогресивне перебіг і схильність до появи деструктивних змін в легенях.

Позалегеневі форми туберкульозу

Як правило, даний вид захворювання розвивається на тлі туберкульозного ураження органів дихання. Примітно, що паралельне розвиток цих патології зустрічається частіше у дітей (95%), ніж у дорослих (30%), згідно зі статистикою. При даних формах хвороби може з’являтися виділення мікобактерій з біологічними рідинами.

На даний момент в сучасній фтизіатрії розрізняють наступні види позалегеневих форм туберкульозу:

кістки

  • ураження центральної нервової системи (туберкульозний менінгіт):
  • ураження кісток і суглобів, у тому числі хребта;
  • ураження периферичних лімфовузлів;
  • ураження лімфатичних вузлів черевної порожнини (мезаденіт);
  • ураження сечостатевих органів;
  • ураження очей;
  • ураження слухових органів;
  • первинне ураження мигдалин і ротової порожнини;
  • ураження статевої системи у жінок;
  • ураження шкіри;
  • ураження ендокринної системи (наднирники);
  • ураження перикарда (зовнішньої оболонки серця).

Для даних видів туберкульозу характерні такі ознаки, як тривалий і уповільнене розвиток, схильність до рецидивів і погана переносимість медикаментозного лікування. При цьому ситуація ускладнюється неможливістю своєчасно і точно діагностувати цю форму хвороби.

На відміну від туберкульозу легенів, який виникає при попаданні паличок Коха ззовні, позалегеневі форми мають лімфогематогенний механізм розвитку. Тобто збудник потрапляє в той чи інший орган з уже наявних осередків ураження і розвивається в ньому.

Профілактичні заходи

Оскільки туберкульоз є однією з хвороб міжнародного масштабу (на думку ВООЗ), позитивний результат можна досягти тільки завдяки комплексному підходу та злагодженій взаємодії всіх зацікавлених служб.

Одним з основоположних і значущих напрямків по боротьбі з цим небезпечним захворюванням є профілактична робота.

Вона містить в собі:

лікар

  • соціальну складову;
  • санітарну складову;
  • специфічну складову.

Соціальна профілактика включає в себе заходи по зміцненню здоров’я населення, а також створення сприятливих соціально-економічних умов, вирішення житлових питань, роботу над екологічною обстановкою. Важливим пунктом є створення оптимальних умов для лікування вже інфікованим мікобактеріями особам і членам їх сімей.

Санітарна профілактика являє собою ряд заходів, спрямованих безпосередньо на виявлення і усунення вогнищ інфекції як серед населення, так і серед тварин (велика рогата худоба, птахи). Особлива увага приділяється бактеріовиділювачів, які становлять найбільшу небезпеку для дітей і підлітків. Пріоритетне значення в цьому розділі займають санітарно-просвітницькі заходи (супроводжувані інформаційними буклетами, картинками, фото і відеоматеріалами), спрямовані на популяризацію знань про захворювання, механізми його виникнення і особливості розвитку. Оскільки фтизіатри відзначають недостатню інформованість населення про таке небезпечне захворювання, як туберкульоз.

Специфічна профілактика включає ряд заходів з вакцинації, ревакцинації (введення BCG) і хіміопрофілактики туберкульозного ураження органів.

Однак, як відзначають провідні фтизіатри, не можна проводити профілактику туберкульозу за допомогою одного напрямку. Тільки комплексна взаємодія соціальної, санітарної та специфічної профілактики дозволить досягти ефективного позитивного результату в боротьбі з інфекцією.

На закінчення відзначимо, що, незалежно від того, який буває туберкульоз, існуюче різноманіття його форм тільки підтверджує всю серйозність і небезпеку цього захворювання. Найчастіше прихована або неявна симптоматика (субфебрилітет, рідкісний сухий кашель) в перший час після зараження призводять до пізнього діагностування хвороби. Застосування народних методів лікування також може погіршити руйнівні процеси в легенях і інших органах (нирки, печінку, серце), особливо якщо пацієнт – це дитина або літня людина. Проте рекомендовані щорічні профілактичні заходи (проба R-Манту для дітей і рентгенограма, флюорографія для дорослих) при своєчасному проходженні істотно підвищують шанси вчасно розпізнати захворювання і почати адекватне лікування.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*