При необхідності лікування астми глюкокортикостероидами у пацієнтів часто виникає питання: використовувати Дексаметазон або преднізолон для терапії що з них краще? Багато хто вважає, що препарати взаємозамінні або кожен з них – це аналог іншого. Чи так це? Щоб розібратися в цьому питанні, треба чітко розуміти, в чому ці ліки подібні між собою і чим відрізняються.
що спільного
З урахуванням того, що Дексаметазон і Преднізолон відносяться до однієї групи ліків – це синтетичні глюкокортикоїди (аналог гормонів, що виробляються корою наднирників), у цих двох ліків багато спільного:
- На відміну від природних гормонів, обидва ліки відрізняються більш високою активністю в організмі при значно менших дозах.
- Подібний надається ефект. І Дексаметазон, і Преднізолон при введенні в організм виявляють потужний протизапальний ефект, незалежно від етіології процесу. Це відбувається за рахунок придушення речовин, що стимулюють запальний процес – простагландинів, тромбоксану та інших, а також посилення мікроциркуляції у вогнищі запалення.
- Обидва ліки приблизно однаково ефективні при алергічних реакціях завдяки придушення процесу утворення антитіл, вивільненню гістаміну з тучних клітин і інших процесах.
- І той, і інший препарат також мають потужний протівотоксіческім дією.
- Обидві речовини однаково пригнічують імунну відповідь організму завдяки імуносупресивної властивостями.
- Ліки цієї групи підвищують артеріальний тиск, чим пояснюється їх протишокову дію.
Також обидва препарати мають одні і ті ж свідчення для застосування. Крім екстреної допомоги, ці ліки ефективні в лікуванні системних захворювань, а також при атопічних, аутоімунних, алергічних процесах, в т.ч. і при бронхіальній астмі.
Розпад глюкокортикостероїдів відбувається в печінці, а виводяться продукти розпаду нирками.
Відмінності між препаратами
Дексаметазон відрізняється від Преднізолону цілою низкою характеристик:
- Тривалістю активності. У Преднізолону біологічну дію коротше, ніж у дексаметазону, і становить близько доби – півтора, в той час як у дексаметазону доходить до трьох – чотирьох діб.
- Також препарати відрізняються силою активності. Дексаметазон в порівнянні з Преднізолоном сильніше в протизапальну дію майже в 30 разів.
- Вплив на водно-сольовий обмін. Різниця полягає в тому, що Дексаметазон практично не впливає на зміст електролітів в організмі.
- Також є ще одне, найсуттєвіша відмінність. У цих двох препаратів, незважаючи на однаковий ефект, вироблений ними, абсолютно різний механізм дії. Внаслідок цього в організмі відбуваються абсолютно різні процеси, не завжди мають позитивний ефект в кожному конкретному випадку.
- При тривалому застосуванні гормонотерапії вибір Преднізолону буде кращим, тому що короткий період напіввиведення препарату з організму призводить до значного зниження кількості розвитку побічних ефектів.
- При вагітності також краще проводити терапію Преднізолоном, тому що фторований Дексаметазон може надавати тератогенна дія.
Тому говорити про те, що будь-який з цих препаратів – це повноцінний аналог іншого, некоректно.
Що краще
Вибираючи, який препарат використовувати для лікування, Дексаметазон або преднізолон, слід зупинитися на тому, який порадить лікар.Це пов’язано з рядом причин:
- різна дозування діючої речовини в різних препаратах групи глюкокортикостероїдів, а також різний час дії ліків на організм;
- також встановлено, що кожен препарат, що містить гормон кори надниркових залоз, це не аналог всіх інших препаратів, а окреме ліки зі своїм особливим механізмом дії на організм.
Для того щоб один з гормонів замінити на інший, раніше доктора міняли дозування на «один до одного». Зараз від цього правила відмовилися в силу зазначених вище обставин.
Вибираючи між Дексаметазоном і Преднізолоном, лікар обов’язково враховує тяжкість перебігу захворювання, частоту астматичних нападів, загальний стан хворого і ряд інших показників організму.
Також лікар вибере найбільш прийнятну для конкретного хворого форму випуску препарату. Якщо глюкокортикоїди призначаються для лікування гострих нападів, буде інгаляційний метод введення ліків в організм. Для тривалої терапії краще будуть таблетовані форми ліків. Для надання ургентної допомоги пацієнту у важкому стані вибираються гормони для парентерального введення.
Правила прийому гормонів
При лікуванні бронхіальної астми гормонами, щоб не завдати організму непоправної шкоди, треба дотримуватися наступних правил:
- Строго дотримуватися зазначеної лікарем дозування. Не слід змінювати дозу препарату самовільно.
- Приймати ліки в один і той же час, вказане лікарем.
- Ні в якому разі не можна скасовувати самовільно прийом глюкокортикостероїдів. Це призведе до розвитку “синдрому відміни”. При цьому відбувається різке загострення захворювання на тлі підвищеної температури тіла, болю в суглобах і м’язах, загального нездужання. У важких випадках можуть спостерігатися судоми, колапс, гостра серцево-судинна недостатність.
Виходити з гормонотерапії треба тільки поступово, знижуючи дозу під постійним контролем лікаря!
Застосовуючи лікування гормонами при бронхіальній астмі, треба мати на увазі, що при місцевій терапії, наприклад, інгаляційним способом, побічні ефекти значно нижче, ніж при введенні гормонів в організм парентерально або перорально. Також місцеве використання кортикостероїдів практично безпечно для організму, на відміну від токсичного ефекту загальної гормонотерапії.
Разова доза глюкокортикостероїдів може коливатися від 5 мг і вище в залежності від стану хворого і характеру перебігу захворювання. У дітей дозування розраховується, виходячи з формули 1 мг діючої початку на 1 кг ваги дитини.
Разова і добова доза гормоносодержащіх лікарської речовини встановлюється тільки лікарем. Самовільна зміна дозування кортикостероїдів може призвести до тяжких наслідків.
ускладнення
Застосовуючи для лікування бронхіальної астми будь-який препарат групи глюкокортикостероїдів, можна очікувати розвитку побічних ефектів:
- На початку гормональної терапії спостерігається збільшення маси тіла, різні порушення сну, зміни апетиту, психоемоційна нестабільність.
- При подальшому застосуванні цих препаратів на шкірі з’являється висип, підвищується артеріальний тиск, збільшується вміст цукру в крові аж до розвитку діабету.
- При тривалому лікуванні глюкокортикостероїдами можуть розвинутися катаракта, остеопороз, заміна печінкової тканини на жирову, атеросклероз, атрофія шкірних покривів.
Щоб не допустити розвитку цих та інших ускладнень, в процесі лікування гормонами кори надниркових залоз необхідно постійно спостерігатися у лікаря. Під контроль беруться маса тіла хворого, артеріальний тиск, вміст глюкози в крові та сечі. Також регулярно треба перевіряти склад електролітів в плазмі. Крім того, важливим є контроль з боку гастроентеролога і офтальмолога.
При розвитку побічних ефектів замість гормонального препарату слід застосувати відповідний нестероїдний аналог. Заміну ліків повинен робити тільки лікар.