Змішана астма є хронічною хворобою бронхіальних шляхів запального характеру, виникнення якої впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники. Саме тому вона отримала таке найменування. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, різними видами астматичної патології страждає близько 7 відсотків людства. Тому проблема етіології і лікування даного захворювання має досить велике значення, і над нею працюють фахівці відразу декількох напрямків медицини – пульмонології, алергології, імунології.
класифікаційні характеристики
Астма – багатолике захворювання бронхів, що проявляється досить різноманітно по тяжкості перебігу, від легкого до вкрай важкого.
За типом збудників, що провокують виникнення нападів, фахівці поділяють її на три основних види:
- екзогенний – викликаний зовнішніми факторами алергічної природи, що потрапляють в організм людини ззовні. Їх можна розділити на харчові (фрукти, горіхи, шоколад, мед), побутові (домашній пил, шерсть і запах тварин, укуси комах, хімічні і лікарські засоби) та сезонні (пилок, що виділяється при цвітінні дерев, трав і квітів). Сюди ж слід віднести і погодно-кліматичні характеристики – перепади температури і вологості;
- ендогенний – має внутрішні причини: респіраторно-вірусну інфекцію, спадкову схильність, емоційне або фізичне перенапруження;
- астма змішаного типу викликається одночасно тими і іншими факторами, і тому являє собою найбільш складну форму в плані профілактики нападів. Тому хворі, у яких діагностована бронхіальна астма змішаного генезу, потребують більшої самодисципліни і особливої уваги медиків.
Крім того, захворювання класифікується на епізодичну і постійну форми, в залежності від частоти повторення нападів. При легкому ступені напади трапляються не частіше ніж один раз на тиждень днем і не частіше двох разів на місяць вночі і досить швидко купіруються медикаментозними засобами. Якщо хворому поставлений діагноз «бронхіальна астма, змішана форма середнього ступеня тяжкості», спазматичні напади стають щоденними, виводячи людину зі стану фізичного і психічного рівноваги, і зупинити їх вдається з великими труднощами. Важка форма означає повторення спазмів до декількох разів на день, що призводить до значного обмеження активності, сильно відбивається на якості життя і може стати причиною інвалідності.
Симптоматика і діагностика
Оскільки пацієнти, які страждають на дану патологію, мають знижений імунний статус, вони часто хворіють респіраторно-вірусними інфекціями, що сприяють розвитку загострень. Але часто такі загострення виникають і при відсутності інфекційної складової, супроводжуючись підвищенням температури тіла.
Стан хронічної гіпоксії – кисневого голодування – позначається на загальному стані організму, приводячи до розвитку супутніх легеневих (емфізема, пневмоторакс) і позалегеневих (дистрофія серцевого м’яза) патологій. Якщо недуга з’являється в дитячому віці, то може стати причиною відставання дитини від однолітків у фізичному розвитку.
Діагностика в період загострень, а також у важкій стадії розвитку не представляє для фахівця великої складності, оскільки її ознаки досить специфічні, і сплутати їх з іншим захворюванням неможливо.
Якщо ж хвороба реміссірует або тільки починає розвиватися, встановити точний діагноз допомагають такі методики:
- Аускультація (вислуховування). За характером звуків, які супроводжують дихання пацієнта, лікар може судити про характер і стадії патології.
- Рентгенографічне дослідження. Рентген дозволяє диференціювати БА від пневмонії, туберкульозу і раку легенів, що мають схожу симптоматику.
- Дослідження мокротинні мас на щільність і бактеріологічну активність допомагає встановити реакцію патологічних збудників на різні лікарські препарати. Якщо не вдається отримати достатню для дослідження кількість мокротиння, проводиться процедура промивання бронхіальних шляхів, а потім досліджуються промивні води.
- Бронхоскопічне і бронхографічні обстеження дозволяють визначити ступінь активності і характер запального процесу.
- Дослідження ФЗД (функції зовнішнього дихання) дає можливість визначити ступінь загальної дисфункції респіраторно-дихальної системи.
Також при підозрі на цю патологію діагностика в обов’язковому порядку включає загальний і біохімічний аналіз крові і визначення її газового складу.
Терапія, прогноз і профілактика
Домогтися стійкої позитивної динаміки при лікуванні змішаного виду бронхіальної астми досить складно, оскільки застосовувані препарати повинні впливати одночасно на ендогенні і екзогенні чинники захворювання.
Тому в процес включено цілий комплекс препаратів різного терапевтичного напрямку:
- Бронходилататори.
- Протизапальні.
- Противоастматические.
- Відхаркувальні.
- Антигістамінні.
Основу складають протизапальні засоби в інгаляційної (Беклометазон, Будесонід), пероральної або внутрішньовенної (Преднізолон, Дексаметазон) формі. Бронхолитические препарати (Сальбутамол, Фенотерол) в інгаляційної формі вживаються як з метою швидкого купірування спазмів, так і при тривалій систематичній терапії.
В комплекс входять фізіотерапевтичні процедури – УВЧ, масаж, лікувальна гімнастика, спелеотерапія (сеанси вдихання повітря соляних печер), а також санаторно-курортне лікування – в період ремісії.
Профілактика нападів змішаного виду БА полягає у виключенні ситуацій, що провокують їх виникнення. Для цього необхідно дотримуватися дієти, відмовитися від шкідливих звичок (куріння), по можливості уникати ризику зараження гострими респіраторно-вірусними інфекціями.
Що стосується прогнозу розвитку змішаної форми БА, дати однозначний висновок з цього питання складно – все залежить від того, на якій стадії розвитку хвороби був поставлений діагноз і розпочато лікування, а також від індивідуальних особливостей організму кожного пацієнта. В цілому необхідно налаштуватися на тривале й уперте виконання рекомендацій фахівців – тільки в цьому випадку є шанс домогтися значного полегшення стану.