Туберкульоз – небезпечне інфекційне захворювання, збудниками якого стають мікобактерії, або палички Коха. Захворювання у відкритій формі заразне, може вражати практично всі системи і органи людини, при цьому загрожує серйозними ускладненнями, а без належного лікування нерідкі випадки летального результату.
Якщо ж при своєчасній діагностиці виявлено початкова стадія туберкульозу легень (або інші його форми) і призначено ефективне лікування, то шанси перемогти хворобу і повернути людину до повноцінного життя досить високі.
<h2>шляхи зараження
Потрапляючи в ослаблений організм, мікобактерії найчастіше досягають легенів, де починають активно розмножуватися. Це призводить до розвитку вогнищевих інфекційних уражень.
Але крім легких, вогнища ураження можуть бути виявлені і в інших органах.
Схильні до ризику зараження:
- опорно-руховий апарат (кістки, суглоби);
- центральна нервова система (головний і спинний мозок);
- органи шлунково-кишкового тракту (частіше кишечник);
- сечостатева система (найчастіше перший удар приймає нирка, а без відсутності лікування зараження переходить на сечовід, сечовий міхур, статеві органи);
- шкірні покриви.
Якщо інфекція почала свій розвиток в легенях, то в цей період хвора людина може становити небезпеку для оточуючих, так як здатний їх заразити. Така небезпека з’являється в разі, якщо захворювання протікає в активній формі (коли мікобактерії виділяються в навколишнє середовище і можуть передаватися оточуючим різними шляхами). Мало того, збудник хвороби може потрапити в кров хворого, викликавши вторинне зараження.
Виділяють кілька шляхів потрапляння збудників хвороби в організм:
- Повітряно-краплинний (поширення мікобактерій по повітрю).
- Контактно-побутовий (через предмети побуту, зустрічається рідко).
- Аліментарний (через їжу).
- Гематогенний (через кров).
Також захворювання може передатися від матері до плоду через плаценту.
Але потрапили в організм мікобактерії (або палички Коха) необов’язково приведуть до зараження. Розвитку туберкульозу максимально схильні люди з ослабленим імунітетом: маленькі діти, ВІЛ-інфіковані, люди, хворі на рак та інші категорії населення, з різних причин мають низький рівень імунітету.
Ознаки розвитку хвороби
Говорячи про ознаки та симптоми туберкульозу, потрібно враховувати, що вони можуть бути специфічними і неспецифічними. Специфічні характеризують ураження конкретного органу, а неспецифічні супроводжують захворювання незалежно від місця локалізації вогнища.
Так, до специфічними ознаками легеневого ураження туберкульозом відносять:
- затяжний кашель з відходженням мокротиння (більше трьох тижнів);
- невелике підвищення температури;
- загальна слабкість і відсутність апетиту;
- підвищена пітливість.
У міру розвитку захворювання додаються дратівливість, перепади настрою; в запущеній стадії характерна ознака хвороби – кровохаркання.
Специфічні ознаки позалегеневий форми туберкульозу можуть проявлятися в такий спосіб:
- суглобові і м’язові болі – при ураженні опорно-рухового апарату;
- порушення менструального циклу і гормональні порушення – при туберкульозі сечостатевої системи;
- виразки, ущільнення на шкірі, шанкери – туберкульозне ураження шкіри;
- порушення роботи шлунково-кишкового тракту – нудота, діарея, болі в області живота – супроводжують туберкульоз кишечника.
Тривалість перебігу початковій стадії туберкульозу залежить від ряду факторів: від шляху зараження, від кількості потрапили в організм збудників захворювання, від рівня імунітету людини, від області локалізації вогнищ ураження.
Початковий період туберкульозу легенів може розтягнутися на кілька місяців.
діагностика
Початкова форма туберкульозу – це період від початку зараження до початку руйнівних процесів в ураженому органі. Складність діагностування захворювання на ранній стадії полягає в тому, що хвороба на цьому етапі не має яскраво виражених ознак. А перші симптоми з’являться після закінчення інкубаційного періоду, який може розтягнутися на місяці.
Неспецифічні ознаки захворювання проявляються у вигляді загального нездужання і станів, характерних для будь-якого виду ГРВІ: слабкість, невелике підвищення температури тіла, кашель, збільшення лімфовузлів. Тому виявити розвиток туберкульозу за цими симптомами дуже проблематично.
Найчастіше встановити правильний діагноз можливо лише після вивчення знімка флюорографії: лікар може розпізнати характерні зміни в легенях.
У той же час діагностика ранньої стадії захворювання надзвичайно важлива, так як початкова стадія туберкульозу легенів лікується досить успішно і без тяжких наслідків для пацієнта.
Перший і найбільш поширений спосіб діагностики туберкульозу – всім відома туберкулінова проба, або Реакція Манту. Цей захід діагностики туберкульозу у дітей включена до національного календаря щеплень, дитина повинна проходити такий тест щорічно. В організм вводиться препарат туберкулін, і по тому, як буде виглядати алергічна реакція, оцінюють сприйнятливість організму до збудника захворювання. Альтернативою проби Манту виступає Діаскінтест, що дає, на відміну від туберкулінової проби, більш точні результати.
Для дорослого населення основна міра діагностики – регулярне проходження флюорографії.
При підозрі на розвиток туберкульозу проводять аналізи біоматеріалів.
Залежно від форми туберкульозу і локалізації вогнищ, палички Коха можуть бути виявлені:
- в мокроті – в разі туберкульозу легенів;
- в сечі – при ураженні сечостатевої системи;
- в гнійному ексудаті – при туберкульозі суглобів;
- в калі – при туберкульозі шлунково-кишкового тракту.
Також з метою діагностики захворювання можуть бути проведені різні аналізи крові: імуноферментний аналіз, інтерфероновий тест, тест ПЛР, квантіфероновий тест.
Одночасно з аналізами біоматеріалів в обов’язковому порядку проводять дослідження, що дозволяють отримати візуалізовані результати стану внутрішніх органів: рентген грудної клітки, флюорограму; при підозрі на туберкульоз мозку – комп’ютерну томограму і МРТ. За фото, отриманим в результаті такої діагностики, лікар визначає наявність вогнищ інфекції і оцінює ступінь ураження організму.
специфіка лікування
Лікування туберкульозу проводиться строго в умовах стаціонару. Це необхідний захід, спрямована, по-перше, на запобігання поширенню інфекції. По-друге, наслідки некоректного лікування туберкульозу або відсутності лікування взагалі дуже важкі. Тому лікар, який встановив діагноз, направляє пацієнта в стаціонар, де хворий проведе не менше півроку, причому лікування хвороби на цьому не закінчиться: курс прийому препаратів може тривати до року, а після одужання пацієнта чекає реабілітація в санаторії протитуберкульозного профілю.
Не варто намагатися лікувати туберкульоз самостійно, різного роду народні засоби тут зовсім недоречні! Таке лікування може коштувати людині життя!Курс лікування в стаціонарі включає в себе комплексний підхід:
- Антибактеріальна терапія – включає в себе прийом протитуберкульозних препаратів.
- Загальнозміцнююча терапія – призначають вітамінні комплекси, спрямовані на відновлення життєвих сил організму, а також спеціальну високопоживні дієту, багату білковою їжею.
- Терапія, що підвищує імунітет – прийом імуномодуляторів.
- Фізіотерапія.
Для антибактеріальної терапії на першій стадії лікування туберкульозу призначають прийом наступних протитуберкульозних препаратів: Ізоніазид, Етамбутол, Рифампіцин, Стрептоміцин, Піразинамід.
Якщо мікобактерії нечутливі до одного виду антибіотиків, то призначають одночасно кілька препаратів, аж до 4-5.
Курс прийому лікарських засобів може бути тривалим або переривчастим, комбінацію препаратів і фази лікування лікар вибирає строго індивідуально, з огляду на загальний стан хворого, протипоказання, рівень імунітету, вік і супутні захворювання.
При цьому проводиться обов’язковий моніторинг стану пацієнта, оцінюється ефективність кожного етапу терапії. Такий підхід дозволяє своєчасно коригувати лікування і не допустити поширення інфекції по організму.
Фізіотерапію підключають в період ремісії захворювання і на етапі реабілітації. При активній формі перебігу хвороби така терапія не призначається.
Лікувальне харчування
Крім медикаментозного лікування, велике значення в боротьбі з туберкульозом приділяється харчуванню пацієнта. Раціон повинен бути різноманітним, високопоживним, їжа – повністю покривати всі потреби організму в поживних речовинах і вітамінах, основний упор робиться на високий вміст тваринних білків і кальцію.
Залежно від стану хворого і характеру перебігу захворювання, на початковій стадії хвороби лікар призначає один з трьох варіантів дієти:
- При субфебрильної температури, уповільненому розвитку хвороби – денна калорійність для дорослої людини повинна бути від 2700 до 3100 ккал, розділена на 5 прийомів їжі; упор на продукти звичайної термічної обробки, багаті кальцієм.
- При великій втраті ваги, нервовому перенапруженні – збільшення калорійності до 3500 ккал, п’ятиразовий режим харчування, продукти також повинні бути багаті кальцієм.
- При тяжкому перебігу захворювання, різкому його загостренні, при ознаках інтенсивного розпаду тканин – калорійність добового раціону досягає 3700 ккал; вживається їжа з високим вмістом білка і кальцію (молоко, яйця), а також пюре і соки з овочів і фруктів, додатково призначається прийом вітаміну С; прийом їжі до 8 разів на день.
Основу раціону людини, хворої на туберкульоз, повинні складати такі продукти:
- м’ясо і риба будь-якого виду (тваринний білок);
- молоко і молочні продукти (джерело кальцію);
- крупи (прості і складні вуглеводи);
- овочі та фрукти (постачальники вітамінів і клітковини).
Від якості харчування безпосередньо залежить, чи зможе організм дати відсіч підступної інфекції. Якщо стан хворого важкий, їжа вводиться в пюреподібних і рідкому вигляді.
Протягом лікування, а також після перенесеної хвороби, дуже важливо дотримуватися здорового способу життя. Відмова від шкідливих звичок, здорове харчування, адекватні фізичні навантаження, стабільне психоемоційний стан стануть запорукою перемоги над таким важким недугом, як туберкульоз.